Захист зернових культур від сажкових захворювань
Серед багаточисельних хвороб зернових культур, сажкові хвороби є найбільш шкідливими. Вони спричиняють прямі втрати врожаю і проявляють опосередкований негативний вплив на ріст, розвиток і продуктивність рослин (зменшення довжини колоса, кількості зерен у колосі, схожості та маси зерна). При сильному ураженні зерна погіршуються його товарні, хлібопекарські і біохімічні показники якості (борошно темніє, зерно має неприємний запах, зменшується вміст цукру, крохмалю, тіаміну, тощо). Ослаблені рослини втрачають генетичну стійкість до інших патогенів, а також до екстремальних гідротермічних умов у період вегетації рослин. Потенційні втрати зерна від сажкових хвороб можуть становити до 45 %.
Основні сажкові захворювання:
Тверда сажка пшениці (Tilletia caries)
Тверда сажка зернових колосових (Tilletia spp.) — це грибкове захворювання, яке вражає пшеницю, ячмінь, жито та інші злакові культури.
Симптоми:
1. Зовнішній вигляд колосків: Уражені колоски мають дещо темніший колір, а їхні зернівки заповнені спорами гриба, що нагадують чорний порошок.
2. Запах: Під час дозрівання уражені рослини можуть мати запах оселедця або гнилої риби через утворення триметиламіну.
3. Зміна форми зернівок: Зернівки стають округлими, ламкими, заповненими чорною споровою масою.
4. Зниження врожайності: Уражені рослини можуть давати менше зерна або взагалі не утворювати повноцінних зернівок.
Шляхи поширення:
1. Через насіння: Спори гриба зберігаються на поверхні насіння та проростають під час висіву.
2. Через ґрунт: Спори можуть зберігатися у ґрунті та заражати молоді рослини.
3. Повітряно-крапельний шлях: Спори розносяться вітром під час збору врожаю або інших механічних обробок.
4. Інструменти та техніка: Можуть переносити спори між полями.
Профілактика та захист:
Використання здорового, протруєного насіння.
Дотримання сівозміни (повернення зернових на те ж поле не раніше, ніж через 2-3 роки).
Видалення рослинних решток з поля.
Обробка насіння фунгіцидами перед посівом.
Індійська сажка
Індійська сажка зернових колосових (Tilletia indica), також відома як сажка пшениці або карликова сажка, є небезпечним грибковим захворюванням, яке вражає пшеницю та інші зернові колосові культури.
Симптоми:
1. На колосках:
Зерно замінюється чорними або темно-коричневими споровими мішечками (теліоспорами).
Мішечки легко розтріскуються, виділяючи чорний порошок із запахом гнилої риби (через триметиламін).
2. На зерні:
Уражене зерно стає пухким, втрачає форму.
Колос може виглядати здоровим, але при обмолоті виділяється чорний пил.
3. Врожайність:
Зниження кількості та якості зерна.
Може впливати на посівні якості насіння.
Шляхи поширення:
1. Насіння: Гриб може передаватися через інфіковане насіння.
2. Спори: Телітоспори можуть поширюватися:
Вітром на великі відстані.
Водою (зрошення, дощі).
Механічним способом (техніка, інвентар).
3. Ґрунт: Спори можуть зберігатися у ґрунті кілька років.
4. Переносники: Люди, тварини, транспортні засоби можуть переносити спори.
Заходи боротьби:
1. Агротехнічні методи:
Використання сертифікованого та обробленого насіння.
Дотримання сівозміни (повертати пшеницю на те саме поле через 3-4 роки).
Глибока оранка для закопування спор у ґрунт.
2. Хімічний захист:
Протруювання насіння фунгіцидами (карбоксин, тебуконазол).
Обприскування посівів під час вегетації (пропіконазол, тритіконазол).
3. Фітосанітарні заходи:
Контроль за імпортом насіння.
Видалення уражених рослин і залишків після збору врожаю.
4. Стійкі сорти: Використання сортів, стійких до індійської сажки.
Стеблова сажка
Стеблова сажка зернових колосових (Ustilago tritici) — це грибкове захворювання, яке вражає пшеницю та інші злакові культури.
Симптоми:
1. Ураження колосків: Замість нормальних зерен утворюються чорні чи темно-коричневі спорові маси.
2. Зміна кольору колосся: Зелений колос рано стає сірим або чорним.
3. Розрив колоскових лусок: Спори легко розносяться вітром.
4. Затримка розвитку рослин: Хворі рослини можуть бути нижчими та відставати у розвитку.
Шляхи поширення:
1. Через насіння: Спори гриба залишаються на поверхні або всередині насіння.
2. Вітром: Спори, які вивільняються з уражених колосків, можуть переноситись на значні відстані.
3. Контактний шлях: Під час сівби або обробки насіння.
Заходи боротьби:
Протруювання насіння: Використання фунгіцидів.
Сівозміна: Уникнення вирощування злакових культур на одному місці.
Стійкі сорти: Вирощування сортів, стійких до стеблової сажки.
4. Летюча сажка
Летюча сажка зернових колосових (Tilletia spp.) — це грибкове захворювання, яке уражає злакові культури, такі як пшениця, ячмінь, жито та інші. Воно може завдати значної шкоди врожаю та погіршити його якість.
Симптоми летючої сажки:
1. Поява спорангій: Замість здорових зерен у колосі формуються темні, пилоподібні спори (спорангії).
2. Деформація колосків: Колоси часто виглядають розкритими, зерна в них відсутні.
3. Зміна кольору: Колос набуває сірувато-чорного забарвлення через спори гриба.
4. Запах: При сильному ураженні можна відчути неприємний запах риби або гнилі.
5. Рання поява колосків: Уражені рослини можуть зацвітати раніше за здорові, але зерна в них не формуються.
Поширення:
Насіння: Основний шлях поширення — заражене спорами насіння.
Вітер: Пилоподібні спори легко переносяться вітром на великі відстані.
Контакт із ґрунтом: Спори можуть зберігатися у ґрунті й заражати молоді рослини під час проростання.
Погодні умови: Підвищена вологість та помірні температури сприяють активному поширенню захворювання.
Профілактика та боротьба:
1. Протруювання насіння фунгіцидами перед посівом.
2. Використання стійких сортів зернових культур.
3. Сівозміна: Уникнення повторних посівів злаків на одному й тому ж полі.
Карликова сажка пшениці (Tilletia controversa)
Карликова сажка зернових колосових (Tilletia controversa) — це грибкове захворювання, яке вражає озимі зернові культури, зокрема пшеницю, ячмінь та жито.
Симптоми захворювання:
1. Карликовість рослин: Уражені рослини значно нижчі за здорові (на 30-50%).
2. Зміна кольору: Листя може мати темно-зелений відтінок і виглядати грубішим.
3. Колосіння: Колоски уражених рослин менш розвинені, часто зменшеної довжини.
4. Чорні спори: Замість нормальних зерен у колосках утворюються чорні, порошкоподібні спори (теліоспори).
5. Затримка дозрівання: Уражені рослини достигають пізніше за здорові.
Шляхи поширення:
1. Зерновий матеріал: Спори гриба можуть бути на поверхні насіння.
2. Грунт: Теліоспори можуть зберігатися у ґрунті до 10 років, чекаючи сприятливих умов.
3. Вітер і вода: Спори можуть переноситися вітром і дощовими потоками.
4. Механічний транспорт: Спори можуть потрапляти з ґрунтом чи залишками рослин на техніці та інструментах.
Заходи боротьби:
Протруювання насіння: Використання фунгіцидів (наприклад, на основі тебуконазолу, флутриафолу).
Сівозміна: Уникати повторного висіву зернових на одному полі кілька років поспіль.
Глибока оранка: Допомагає знизити кількість спор на поверхні ґрунту.
Вибір стійких сортів: Використання сортів, менш сприйнятливих до карликової сажки.
Пухирчата сажка
Пухирчата сажка кукурудзи (Ustilago maydis) — це грибкове захворювання, яке вражає кукурудзу.
Симптоми:
1. Пухирці (галли): На всіх надземних частинах рослини (качанах, стеблах, листках, суцвіттях) утворюються сіро-білі пухирці, які поступово збільшуються.
2. Зміна кольору: З часом пухирці темніють, лопаються, і з них висипається чорна споровая маса (телиоспори).
3. Деформація рослин: Уражені частини можуть бути спотворені, рослина відстає у рості.
4. Зниження врожайності: Особливо при ураженні качанів і генеративних органів.
Поширення:
1. Спори гриба: Переносяться вітром, дощем, комахами, а також із залишками рослин на полі.
2. Умови для інфекції: Висока вологість і температура 26-34°C сприяють зараженню.
3. Пошкодження рослин: Рани від шкідників або агротехнічних робіт збільшують ризик інфекції.
Заходи боротьби:
Сівозміна: Уникати висіву кукурудзи на тому ж полі кілька років поспіль
Стійкі сорти: Використання сортів і гібридів, стійких до пухирчастої сажки.
Агротехніка: Уникати пошкодження рослин, контролювати бур'яни та шкідників.
Хімічний захист: Використання фунгіцидів за необхідності.
Для попередження сажкових захворювань важливо дотримуватися комплексного підходу. Регулярний моніторинг полів, аналіз ґрунту та насіння, а також використання сучасних фунгіцидів дозволять мінімізувати ризики ураження культур.
