Управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області інформує: Захист озимих культур у ранньовесняний період
Захист озимих культур у ранньовесняний період є важливим етапом агротехнологій, що спрямований на забезпечення їх нормального росту, розвитку та врожайності. Основні заходи захисту включають боротьбу зі шкідниками, хворобами та бур'янами, а також підживлення рослин. Ось детальні рекомендації:
1. Моніторинг стану посівів
Оцінка стану рослин після зими (збереженість, рівень пошкоджень морозом, наявність шкідників чи хвороб).
Визначення густоти рослин і фази їх розвитку.
2. Боротьба зі шкідниками
Типові шкідники: хлібні блішки, злакові мухи, підгризаючі совки,.
Заходи:
Використання інсектицидів, якщо чисельність шкідників перевищує економічний поріг шкодочинності.
Вибір препарату з урахуванням фаз розвитку культури та специфіки шкідника .
3. Контроль хвороб
Типові хвороби: борошниста роса, септоріоз, фузаріоз, іржа.
Заходи:
Профілактичне внесення фунгіцидів у фазі кущення, якщо існує ризик розвитку хвороб.
Вибір системних фунгіцидів із широким спектром дії (на основі азолів чи стробілуринів).
4. Боротьба з бур'янами
Ранньовесняні бур'яни можуть пригнічувати ріст озимих культур.
Використання гербіцидів залежить від видового складу бур'янів .
5. Підживлення озимих культур
Ранньовесняне підживлення забезпечує рослини необхідними поживними речовинами для інтенсивного росту.
Азотні добрива: аміачна селітра, карбамід (в залежності від результатів агрохімічного аналізу ґрунту).
Мікроелементи: цинк, мідь, марганець (для зміцнення імунітету та стійкості до стресів).
6. Агротехнічні заходи
Проведення боронування для розпушування ґрунту і знищення бур’янів (за потреби).
Забезпечення належного водного режиму (зрошення, якщо є можливість і потреба).
7. Інтегрований підхід
Поєднання хімічних, біологічних і агротехнічних методів захисту.
Використання сучасних технологій, таких як дрони для моніторингу стану посівів і внесення ЗЗР.
Рекомендації:
Завжди дотримуйтесь інструкцій до препаратів та норм внесення.
Уникайте використання пестицидів у період масового льоту корисних комах (бджіл).
Застосовуйте сівозміну для запобігання накопиченню шкідників і хвороб.
Правильний підхід до захисту озимих культур у ранньовесняний період дозволяє зберегти їх потенціал і забезпечить високу врожайність.
Протруєння насіння ярих культур
Протруєння насіння — це обробка насіннєвого матеріалу хімічними або біологічними препаратами перед висівом для захисту від хвороб і шкідників.
Основні цілі:
1. Захист від ґрунтових патогенів (кореневих гнилей, плісняви).
2. Запобігання ураженню сажковими грибами.
3. Стимуляція росту та підвищення стійкості до стресів.
Препарати для протруєння:
1. Системні фунгіциди: Захищають не тільки поверхню насіння, але й проникають у рослину .
2. Контактні фунгіциди: Діють на поверхні насіння .
3. Комбіновані препарати: Поєднують властивості кількох діючих речовин .
Технологія протруєння:
1. Використання якісного та очищеного насіння.
2. Дотримання рекомендацій щодо дозування та рівномірного нанесення препарату.
3. Застосування сучасних машин для протруєння.
Захист від сажкових захворювань
Серед багаточисельних хвороб зернових культур, сажкові хвороби є найбільш шкідливими. Вони спричиняють прямі втрати врожаю і проявляють опосередкований негативний вплив на ріст, розвиток і продуктивність рослин (зменшення довжини колоса, кількості зерен у колосі, схожості та маси зерна). При сильному ураженні зерна погіршуються його товарні, хлібопекарські і біохімічні показники якості (борошно темніє, зерно має неприємний запах, зменшується вміст цукру, крохмалю, тіаміну, тощо). Ослаблені рослини втрачають генетичну стійкість до інших патогенів, а також до екстремальних гідротермічних умов у період вегетації рослин. Потенційні втрати зерна від сажкових хвороб можуть становити до 45 %.
Основні сажкові захворювання :
- Тверда сажка пшениці (Tilletia caries)
Тверда сажка зернових колосових (Tilletia spp.) — це грибкове захворювання, яке вражає пшеницю, ячмінь, жито та інші злакові культури.
Симптоми:
1. Зовнішній вигляд колосків: Уражені колоски мають дещо темніший колір, а їхні зернівки заповнені спорами гриба, що нагадують чорний порошок.
2. Запах: Під час дозрівання уражені рослини можуть мати запах оселедця або гнилої риби через утворення триметиламіну.
3. Зміна форми зернівок: Зернівки стають округлими, ламкими, заповненими чорною споровою масою.
4. Зниження врожайності: Уражені рослини можуть давати менше зерна або взагалі не утворювати повноцінних зернівок.
Шляхи поширення:
1. Через насіння: Спори гриба зберігаються на поверхні насіння та проростають під час висіву.
2. Через ґрунт: Спори можуть зберігатися у ґрунті та заражати молоді рослини.
3. Повітряно-крапельний шлях: Спори розносяться вітром під час збору врожаю або інших механічних обробок.
4. Інструменти та техніка: Можуть переносити спори між полями.
Профілактика та захист:
Використання здорового, протруєного насіння.
Дотримання сівозміни (повернення зернових на те ж поле не раніше, ніж через 2-3 роки).
Видалення рослинних решток з поля.
Обробка насіння фунгіцидами перед посівом.
- Індійська сажка
Індійська сажка зернових колосових (Tilletia indica), також відома як сажка пшениці або карликова сажка, є небезпечним грибковим захворюванням, яке вражає пшеницю та інші зернові колосові культури.
Симптоми:
1. На колосках:
Зерно замінюється чорними або темно-коричневими споровими мішечками (теліоспорами).
Мішечки легко розтріскуються, виділяючи чорний порошок із запахом гнилої риби (через триметиламін).
2. На зерні:
Уражене зерно стає пухким, втрачає форму.
Колос може виглядати здоровим, але при обмолоті виділяється чорний пил.
3. Врожайність:
Зниження кількості та якості зерна.
Може впливати на посівні якості насіння.
Шляхи поширення:
1. Насіння: Гриб може передаватися через інфіковане насіння.
2. Спори: Телітоспори можуть поширюватися:
Вітром на великі відстані.
Водою (зрошення, дощі).
Механічним способом (техніка, інвентар).
3. Ґрунт: Спори можуть зберігатися у ґрунті кілька років.
4. Переносники: Люди, тварини, транспортні засоби можуть переносити спори.
Заходи боротьби:
1. Агротехнічні методи:
Використання сертифікованого та обробленого насіння.
Дотримання сівозміни (повертати пшеницю на те саме поле через 3-4 роки).
Глибока оранка для закопування спор у ґрунт.
2. Хімічний захист:
Протруювання насіння фунгіцидами (карбоксин, тебуконазол).
Обприскування посівів під час вегетації (пропіконазол, тритіконазол).
3. Фітосанітарні заходи:
Контроль за імпортом насіння.
Видалення уражених рослин і залишків після збору врожаю.
4. Стійкі сорти: Використання сортів, стійких до індійської сажки.
- Стеблова сажка
Стеблова сажка зернових колосових (Ustilago tritici) — це грибкове захворювання, яке вражає пшеницю та інші злакові культури.
Симптоми:
1. Ураження колосків: Замість нормальних зерен утворюються чорні чи темно-коричневі спорові маси.
2. Зміна кольору колосся: Зелений колос рано стає сірим або чорним.
3. Розрив колоскових лусок: Спори легко розносяться вітром.
4. Затримка розвитку рослин: Хворі рослини можуть бути нижчими та відставати у розвитку.
Шляхи поширення:
1. Через насіння: Спори гриба залишаються на поверхні або всередині насіння.
2. Вітром: Спори, які вивільняються з уражених колосків, можуть переноситись на значні відстані.
3. Контактний шлях: Під час сівби або обробки насіння.
Заходи боротьби:
Протруювання насіння: Використання фунгіцидів.
Сівозміна: Уникнення вирощування злакових культур на одному місці.
Стійкі сорти: Вирощування сортів, стійких до стеблової сажки.
4. Летюча сажка
Летюча сажка зернових колосових (Tilletia spp.) — це грибкове захворювання, яке уражає злакові культури, такі як пшениця, ячмінь, жито та інші. Воно може завдати значної шкоди врожаю та погіршити його якість.
Симптоми летючої сажки:
1. Поява спорангій: Замість здорових зерен у колосі формуються темні, пилоподібні спори (спорангії).
2. Деформація колосків: Колоси часто виглядають розкритими, зерна в них відсутні.
3. Зміна кольору: Колос набуває сірувато-чорного забарвлення через спори гриба.
4. Запах: При сильному ураженні можна відчути неприємний запах риби або гнилі.
5. Рання поява колосків: Уражені рослини можуть зацвітати раніше за здорові, але зерна в них не формуються.
Поширення :
Насіння: Основний шлях поширення — заражене спорами насіння.
Вітер: Пилоподібні спори легко переносяться вітром на великі відстані.
Контакт із ґрунтом: Спори можуть зберігатися у ґрунті й заражати молоді рослини під час проростання.
Погодні умови: Підвищена вологість та помірні температури сприяють активному поширенню захворювання.
Профілактика та боротьба:
1. Протруювання насіння фунгіцидами перед посівом.
2. Використання стійких сортів зернових культур.
3. Сівозміна: Уникнення повторних посівів злаків на одному й тому ж полі.
- Карликова сажка пшениці (Tilletia controversa)
Карликова сажка зернових колосових (Tilletia controversa) — це грибкове захворювання, яке вражає озимі зернові культури, зокрема пшеницю, ячмінь та жито.
Симптоми захворювання:
1. Карликовість рослин: Уражені рослини значно нижчі за здорові (на 30-50%).
2. Зміна кольору: Листя може мати темно-зелений відтінок і виглядати грубішим.
3. Колосіння: Колоски уражених рослин менш розвинені, часто зменшеної довжини.
4. Чорні спори: Замість нормальних зерен у колосках утворюються чорні, порошкоподібні спори (теліоспори).
5. Затримка дозрівання: Уражені рослини достигають пізніше за здорові.
Шляхи поширення:
1. Зерновий матеріал: Спори гриба можуть бути на поверхні насіння.
2. Грунт: Теліоспори можуть зберігатися у ґрунті до 10 років, чекаючи сприятливих умов.
3. Вітер і вода: Спори можуть переноситися вітром і дощовими потоками.
4. Механічний транспорт: Спори можуть потрапляти з ґрунтом чи залишками рослин на техніці та інструментах.
Заходи боротьби:
Протруювання насіння: Використання фунгіцидів (наприклад, на основі тебуконазолу, флутриафолу).
Сівозміна: Уникати повторного висіву зернових на одному полі кілька років поспіль.
Глибока оранка: Допомагає знизити кількість спор на поверхні ґрунту.
Вибір стійких сортів: Використання сортів, менш сприйнятливих до карликової сажки.
- Пухирчата сажка
Пухирчата сажка кукурудзи (Ustilago maydis) — це грибкове захворювання, яке вражає кукурудзу.
Симптоми:
1. Пухирці (галли): На всіх надземних частинах рослини (качанах, стеблах, листках, суцвіттях) утворюються сіро-білі пухирці, які поступово збільшуються.
2. Зміна кольору: З часом пухирці темніють, лопаються, і з них висипається чорна споровая маса (телиоспори).
3. Деформація рослин: Уражені частини можуть бути спотворені, рослина відстає у рості.
4. Зниження врожайності: Особливо при ураженні качанів і генеративних органів.
Поширення:
1. Спори гриба: Переносяться вітром, дощем, комахами, а також із залишками рослин на полі.
2. Умови для інфекції: Висока вологість і температура 26-34°C сприяють зараженню.
3. Пошкодження рослин: Рани від шкідників або агротехнічних робіт збільшують ризик інфекції.
Заходи боротьби:
Сівозміна: Уникати висіву кукурудзи на тому ж полі кілька років поспіль
Стійкі сорти: Використання сортів і гібридів, стійких до пухирчастої сажки.
Агротехніка: Уникати пошкодження рослин, контролювати бур'яни та шкідників.
Хімічний захист: Використання фунгіцидів за необхідності.
Для попередження сажкових захворювань важливо дотримуватися комплексного підходу. Регулярний моніторинг полів, аналіз ґрунту та насіння, а також використання сучасних фунгіцидів дозволять мінімізувати ризики ураження культур.
